Заспів
Василь Чумак
Революція
• Інші версії цієї роботи див. Революція Київ: Товариство Українських Письменників, 1919

РЕВОЛЮЦІЯ.

I.

Вранці — проміню весінній,
вранці — зважно молодий —
на шпилі, на височіні
з льоху темних приведи.

Ось: повстали під'яремні,
плине повінь — лєґіон.
Килими зеленоземні
у ґірляндах житніх ґрон.


II.

Він угадав свою мету:
стремить до неї навпростець,
і кожний бій його сердець
несе — весну в цвіту.

Прямуй же страднику святий:
Твої шляхи — широко розляглись,
твої пісні далеко розлились,
в твоїх словах — вогонь мети!


III.

Не спочивайте: ще не час!
Нехай останній промінь згас —
самі запалимо вогні —
і в стумі витворимо дні!

На кремінь — крицю: буде світ!
Ми непохитні, мов ґраніт.
Ми йдем і йдем, несем вогні,
і творим блиск, і творим дні!


IV.

Доволі! Кільцями ланцюг:
тріпоче прапор соколиний!
Вони спинить хотіли рух,
але ми линем, линем, линем,

і наш завзято кутий гимн
ширяє срібні блискавиці.
Туди — в червоні береги —
з низин. Туди. Ми — крила! Птиці!


V.

На площі — в юрми — на мітінґ
вінки несіть — вінки й ґірлянди
з тремтінь-мигтінь
революційних прядив.

На площі — на мітінґ — на брук!
І завтра — вірьте — швидко — завтра
святкує всесвіт бурю — гру
пала з півоній ватра.