дудик

Ду́дик, ка, м. Небольшой камешекъ въ глинѣ. Ця глина, то вона нездобна на цеглу, — в ній дудиків багато. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Неха́й ду́дика ззість = Хай ду́лю ззість. Мир. ХРВ. 374.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924


Ду́дик, ка, м. Небольшой камешек в глине. Ця глина, то вона нездобна на цеглу, — в ній дудиків багато. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Неха́й ду́дика ззість = Хай ду́лю ззість. Мир. ХРВ. 374.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28


Ду́дик, ка, м. Небольшой камешек в глине. Ця глина, то вона нездобна на цеглу, — в ній дудиків багато. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Неха́й ду́дика з'їсть = Хай ду́лю з'їсть. Мир. ХРВ. 374.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937