До сьвіта
Ольга Кобилянська
Акорди
• Цей текст написаний желехівкою. Львів: Українсько-руська видавнича спілка, 1905
АКОРДИ.
 
 

Геть далеко і високо, де ясні зорі, там мабуть є щастє моє. Звідси туга у мене, що менї її Бог поклав у серце, а нїхто не міг утихомирити.

Жду ангела смерти.

Я чую його ось тут і тут… як він іде… то тут з'явить ся то там… небавом почую, як він перейде попри мої двері…

А зорі з неба так привітно усьміхають ся до мене!

Там певно є щастє моє.

***

У лїс зайшла я.

Так тихо довкола.

Тут тиша і холод — такі великі, що аж менї лячно.

Теплими словами хочу оживити його і себе і кажу ті слова.

Луна не йде.

Так тихо й пусто, як перше… так мертво у буйній зеленї, що жаль находить на мене.

Ще раз кличу голосно з повної груди найгорячійше слово, яке є на сьвітї… і невже? по довгій хвилї йде луна, крок за кроком, якби з холодної пропасти добував ся веселий подорожний: „Люблю тебе!“ — пішла лїсом — і жила ще довго в памяти всїх цьвітів, хоч сама давно загинула…

***

Кождий чоловік раз у житю зупиняє ся і не знає, куди завернутись. Я свою дорогу знаю. То самота. Вона впялила свої грізні, холодні очи в мене і моргає до мене.

Я йду.

Я тобі буду служити, ти велика безсердешна самото, і піснї свої покладу у ніг твоїх.

Усьміхни ся тодї!

Він такий пожаданий… такий добрий… оттакий солодкий усьміх для втомленого серця, що даремно благало про нього людей…

***

Від мене до тебе — стелить ся ясна дорога.

Як срібна стяжка.

Нею легеньким кроком ідуть лелїї мого серця. Остатні лелїї моєї молодости. Опустивши зажурені головки, вони оглядають ся і пращають ся: „Ми вже нїколи не повернемо, горде житє!… ми вже не повернемо… ми остатнї… дай хоч днї прожити…“ І тихо ступають тихою дорогою до тебе, щоб там зівянути…




Суспільне надбання

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Австрії.


  • Робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах, тому що вона опублікована до 1 січня 1929 року.
  • Термін дії авторських прав на цей твір в Австрії закінчився до 1 січня 2013 року, оскільки авторське право в Австрії закінчується 70 років після смерті автора.
  • Автор помер у 1942 році, тому ця робота є в суспільному надбанні в тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути в суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.