Доробок
Михайло Йогансен
КОМУНА
Весна
• Інші версії цієї роботи див. Весна Київ: Червоний Шлях, 1924
ВЕСНА.

На неписану зіми поему
Упала, ростала веснинка
Перша тема
На останню білу сторінку.

Іду поважний, похмурий і мрію
Про щось — про поділ земельної ренти,
А навколо грають, пустують дурні весновії,
Сміються з мене інтелігента.

Гей, що солодким духом цигарки
Пихнув на мене, старий робочий,
Наче воно не зіма і не Харків,
А степ полинами пливе і лоскоче.

Став, стою і думаю так приближно:
— Вірю, зробимо весну на світі.
Щось підходить близько, ніжно:
— Товаришу, дозвольте прикурити.