віжки

Віжки́, жо́к, ж. мн. 1) Возжи. Тягну за віжки, тпрукаю, — нічого не вдію. Стор. I. 147. *2) Веревка, бечевка. Відро знайшов, та віжок нема — не витягнеш води. Крим. Ум. Ві́жечки.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28


Віжки́, жо́к, ж. мн. Возжи. Тягну за віжки, тпрукаю, — нічого не вдію. Стор. I. 147. Ум. Віжечки.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937


Віжки́, жо́к, ж. мн. Возжи. Тягну за віжки, тпрукаю, — нічого не вдію. Стор. I. 147. Ум. Віжечки.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924