бурці

*Бу́рці, ців, м. мн. Бакенбарды, баки. Диви, які бурці викохав — неначе пан! Звен. у. Ефр.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28