Байки (Свєнціцький, 1874)/Коникъ и комаха

Байки
Павло Сво̂й
Коникъ и комаха
• Цей текст написаний максимовичівкою‎.
• Інші версії цієї роботи див. Коник і Комаха
Львів: Товариство «Просвіта», 1874
Коникъ и комаха.

Коникови житя миле
Спѣвавъ весну, лѣто цѣле —
Ажь притягла и зима.
Оглянувъ ся: вже нема
Нѣ зернятокъ, нѣ листко̂въ,
Нѣ пахучихъ корѣнцѣвъ.
Якже минѣ зимувати
Та середъ пустои хаты?..
А въ сусѣдахъ була сваха
Запопадлива комаха.
Въ неѣ дѣти не голодни̂,
Повни̂ скрынѣ, повни̂ боднѣ;
А коморы якъ высоки̂
Мають хлѣба на три роки.
 До куминой иде хаты
 Коничокъ, да й ставъ прохати:
 Ей сусѣдонько голубко!
 Змилосердись моя любко,
 Позычь хлѣба, бо загину.
 Глянь на мене сиротину!
 А позычене я вамъ

 На веснѣ сповна во̂ддамъ.
 Не хитра-жь комашка свашка:
 „Щожъ ты — пыта — робивъ въ лѣтѣ?“
 — „Адже чули: спѣвавъ въ житѣ“!..
 „Спѣвавъ лише, пане брате?
 Идижь теперь таньцювати.“